«ТИ НЕ СЕСТРА МОЯ, А ВІДЬМА!»

Ці сестри-близнючки, подібні одна на одну, як дві краплі води, жили в одному із сіл Житомирського району.

Народжені ще у хрущовські часи, вони дружно пройшли разом школу, де сиділи за однією партою. Вчителі до останнього класу не могли розібратися, хто з них Віра, а хто - Надя, через що постійно плуталися з оцінками.

Вчилися вони по-різному: Віра - сяк-так, а Надя була твердою "четвірочницею". Зате поза уроками їм не було рівних: меткі сестрички встигали і в художній самодіяльності, і в спорті, за потреби могли й хлопцям "гайки підкрутити". Ті їх трохи побоювалися, бо близнючки, які виросли без батька, були бойовими і стояли одна за одну горою, але все одно постійно зачіпали дівчат, оскільки чим-чим, а вродою Бог сестер не обділив.
Після закінчення школи сестри пробували вступати до інституту в Житомирі, проте з того нічого не вийшло, і вони пішли працювати до матері на ферму. Струнких карооких дівчат щоденна праця швидко перетворила на симпатичних молодичок, які своєю красою приманювали юнаків не лише з рідного села, а й з навколишніх. Залицяльників було хоч греблю гати. І тут фортуна вчинила по-своєму: Віра вийшла заміж за сільського фельдшера-красеня і незабаром народила дівчинку, а Надя про заміжжя навіть слухати не хотіла і вперто давала гарбуза усім, хто до неї сватався.
Заміжжя Віри стало в їхніх стосунках переломним моментом. Досі вони були нерозлийвода і ділили навпіл все без винятку, що тільки випадало в житті: від грошей та одягу до радощів і невдач. Але після Віриного весілля все різко змінилося. Похмуро відбувши його, Надя перестала спілкуватися з сестрою. А що та перейшла жити до чоловіка по їхній же вулиці, Надя мов заклялася ходити до них у гості. Навіть на ферму і додому зумисне йшла обхідною дорогою, щоб, бува, випадково не зустрітися. Коли ж Віра приходила провідати матір, Надя демонстративно виходила з хати.
Найбільше через побиті ними горшки переживала мати. Вона багато разів пробувала вговорити Надю, щоб та помирилася з рідною сестрою, але марно. Від переживань мати захворіла нервовою хворобою і злягла, і тепер Наді доводилося доглядати за нею, лежачою. Допомагати їй почала нова подружка Зіна, також холостячка, з якою Надя працювала на пару на фермі. Увечері, попоравши на роботі та біля Надиної матері, вони все частіше сідали удвох за столом і за чаркою до пізньої ночі говорили про своє життя-буття.
- Все вона винна, Віра! - переконувала Надю її нова подруга. - Могла б і почекати з тим заміжжям. Якби ви вийшли заміж одночасно, все було б добре і в тебе, і в неї. А то бач, яка вискочка! Через неї на тебе і чоловіки перестали дивитися, хіба не так? Слухай, а чи не відьма вона? Бо щось дуже швидко обкрутила свого Михайла. Його хто тільки в селі не пробував приручити - даремно, а вона одразу до рук прибрала! Заодно й тобі, рідній сестрі, все в житті перепсувала. Кажуть, знову завагітніла. Точно, відьма!
Зіна брала колоду карт, розкладала їх на столі і торжественно показувала: "Бач, яка погана пікова дама над твоєю головою! Це вона, твоя відьмочка Віра! Я одного не розумію: чому ти все терпиш?! Я б на твоєму місці з неї відбивну зробила! А ти мовчиш, телишся, наче боїшся її".
У Надиній душі все кипіло: Зіна таки правду каже! Чомусь на неї чоловіки вже зовсім не звертають уваги, як колись. Навіть Павло - а так же рвався до неї! Тепер хіба що бухарики клинці підбивають, а з них який толк? Точно Віра зурочила! Вона і в школі як на когось гляне пильно, то йому аж недобре стає, такий погляд. Бач, знову вагітна. Сто відсотків відьма!
І одного разу Надя вирішила діяти. Пізно увечері після чергової задушевної розмови із Зіною провела її додому і, повертаючись назад, завернула до Віриної хати. Вікна вже не світилися, але вона стукала і гукала настирливо. Зрештою за фіранкою з'явився заспаний Вірин чоловік. Упізнавши Надю, він очам своїм не повірив. "Поклич Віру, кажу тобі!" - закричала вона, і в сіни вийшла вкрай стривожена Віра.
- Що сталося? - Віра аж тремтіла. - З мамою щось?
- З ма-мою! - перекривила Надя. - Це з тобою сталося. Бо ти не сестра моя, а відьма! Так на ж тобі, відьмо! - і вона щосили вдарила Віру в живіт.
...Відтоді минуло багато часу. Після того, як померла мама, а друга дитина народилася мертвою, Віра з чоловіком і донькою назавжди виїхали із села. Кажуть, на Черкащину, де живуть далекі родичі по матері. Надя остаточно спилася, її звільнили з роботи, і вона постійно тиняється селом, випрошуючи чарочку. Зіна перестала до неї ходити і розказує всім, яка ця Надя безбожна алкоголічка. І в селі вже майже не залишилося людей, які пам'ятають веселих сестричок-близнят.

Микола ШЕВЧИШИН

 


Добавить комментарий

Защитный код
Обновить

Баннер
Баннер

Лента новостей

сейчас на сайте

Сейчас 501 гостей онлайн

Газета "Эхо" © 1989-2017. При любом использовании материалов сайта ссылка (для интернет-изданий - гиперссылка) на на http://www.exo.net.ua обязательна
новости житомира