ДЕРЖАВНИЙ ПРАПОР: ГОРДІСТЬ ЧИ ФОРМАЛЬНІСТЬ?

На одному з будинків біля Житнього ринку в Житомирі вже кілька місяців висить державний прапор.

Власне, не прапор, а шматок пошарпаної вітрами і дощем синьо-жовтої тканини. Одразу видно, що належного нагляду за ним немає: почепив його хтось про людське око та й забув…

А ось ще один "державний прапор" у Житомирі - над входом до нотаріуса біля торговельного комплексу "Дитячий світ". Тут заковика в тому, що його почепили на древко, як мовиться, догори ногами: синя смужка чомусь унизу, а жовта - вгорі, хоча має бути навпаки. Після таких курйозних "картинок" розумієш, що багатьом вщент заклопотаним своїми проблемами житомирянам зовсім не до державної символіки. Що вони вивішують її чисто формально, бо так годиться. Тобто патріотизмом тут і не пахне - він, без сумніву, однозначно показний.
Як контраст, пригадую свою поїздку до Туреччини. Місто Анталья, суцільна екзотика, яка вражає, мабуть, кожного українського туриста, який вперше вибирається за кордон. Але найбільше вразило навіть не те, що свої тротуари турки вранці миють… шампунем, а те, з якою підкресленою, неприхованою повагою усі вони - від малого до старого - пишаються своєю батьківщиною. Як обожнюють засновника сучасної турецької держави Ататюрка і, само собою, національний прапор. Той самий, з півмісяцем і зіркою біля нього на червоному тлі. Такі прапори вивішені не тільки над кожним офісом і крамничкою, яких в Антальї хоч греблю гати, а й чи не на кожному балконі у житлових кварталах, а маленькі прапорці проглядаються ледь не в кожному автомобілі. І ця повага до свого рідного прапора, без сумніву, цілком щира, бо навряд чи можна силоміць змусити людей одночасно вивісити таку силу-силенну прапорів.
Звичайно, ми добре розуміємо роль прапора. Він зовсім не гарантує кожному з нас і державі добробуту, манну небесну з неба і райське життя. У нього зовсім інша місія, інше призначення. Це символ, який має надихати, об'єднувати, викликати гордість за Вітчизну, окрилювати людей, героїчно боротися з ворогом, як борються наші воїни на Донбасі. І тому якщо бачимо у Житомирі чи в інших місцях факти кричущої неуваги до українського прапора, то мусимо визнати: з патріотизмом у нас, виявляється, ще далеко не все гаразд. Тобто у цьому аж ніяк не дріб'язковому питанні ще пробуксовують наші дитсадки, школи, вищі й середні навчальні заклади, сім'ї і влада, засоби масової інформації і громадськість - усі ті вихователі і контролери, ті інстанції, які покликані змалечку прищеплювати нам і підтримувати глибинне, а не поверхове, не демонстративне почуття гордості за свою Батьківщину, за свій народ і свою державу, бо іншого нам не дано. Інакше у цивілізованому світі, куди ми так прагнемо потрапити, нас просто не зрозуміють!

В. МИКОЛАЙЧУК

 


Добавить комментарий

Защитный код
Обновить

Баннер
Баннер

Лента новостей

сейчас на сайте

Сейчас 498 гостей онлайн

Газета "Эхо" © 1989-2017. При любом использовании материалов сайта ссылка (для интернет-изданий - гиперссылка) на на http://www.exo.net.ua обязательна
новости житомира