МОЛОДИХ УКРАЇНСЬКИХ ЧОЛОВІКІВ ВБИВАЄ АБО ВІЙНА, АБО ЇЇ ВІДЛУННЯ

Світова статистика свідчить, що 80% тих, хто побував у гарячих точках, мають різні ознаки посттравматичного синдрому.

А в Україні через пекло війни пройшло понад півмільйона чоловіків. У середньому на тиждень стається 2-3 випадки суїциду серед військовослужбовців у зоні АТО.

Саме такі цифри нещодавно оприлюднив головний військовий прокурор України Анатолій Матіос. І вони змушують задуматися.
На початку лютого в ЗМІ активно почала поширюватися інформація, що у січні цього року в Збройних силах України зафіксовано вже 11 самогубств (взагалі число небойових втрат - 22). Тобто протягом місяця покінчили життя самогубством майже стільки ж бійців, скільки загинуло від ворожих куль (14). І це лише безпосередньо у зоні бойових дій. Якщо порівнювати небойові втрати ЗСУ за останні роки, то самогубства знаходяться на другому місці після смерті від захворювань.
Не можуть заново адаптуватися до мирного життя й окремі ветерани антитерористичної операції. На середину 2017 року від початку війни в Україні сталося близько 500 випадків самогубств серед тих, хто повернувся із зони бойових дій. Усе пекло війни, що довелося пройти цим молодим чоловікам, смерть товаришів, яку їм довелося побачити, розруха та зубожілість, що нині стали звичними на Донбасі, - усе це ламає людину.
Вкорочують собі віку й молоді хлопці, котрі перебувають на строковій чи контрактній службі в армії. І хоча певну кількість спроб суїциду вдалося попередити, та порівняно з січнем минулого року число самогубств зросло майже наполовину. Виникає закономірне запитання: невже ці солдати не подавали жодних ознак нестійкого психічного стану, невже їхні товариші по службі та командири не помітили нічого дивного у їхній поведінці? Чому їм вчасно не надали кваліфіковану психологічну допомогу? У цьому проблема української армії, яка залишає свого бійця один на один з його проблемами.
Звісно, зараз військовослужбовцям пропонують пройти психологічну реабілітацію. Кошти виділяються і з держбюджету, є благодійні організації. Але цього недостатньо. Крім того, у більшості випадків, повернувшись з війни, боєць більше займається своїм фізичним здоров'ям, мало звертаючи увагу на свій психічний стан або вважаючи, що зможе впоратися зі стресом самотужки. Так, за даними минулого року, з початку антитерористичної операції в Україні психологічну реабілітацію пройшло дещо більше 40 тис. військових, а ми маємо на сьогодні вже більше 500 тис. бійців, що побували на Сході. Тобто більшість з них не отримали фахової допомоги і все ще знаходяться у зоні ризику погіршення свого стану. Посттравматичний синдром може проявитися згодом і в різних варіантах: тут уже варто говорити не лише про можливу спробу суїциду, а й про агресію та насильство в сім'ї.
Експерти кажуть, що одним з варіантів вирішення ситуації може стати частіша ротація в армії. Але зважаючи на те, що війна в Україні триває вже чотири роки, то на фронт врешті-решт повертаються одні й ті ж військові. Можливо, за той недовгий час перебування вдома вони змогли дещо прийти до тями, але повернення у гарячу точку навряд чи пройде безслідно.
Наостанок просто поради від спеціалістів: навіть якщо атовець каже, що з ним все добре, але його поведінка відрізняється від звичної, це є приводом для звернення до психолога. Щодо тих, хто наразі перебуває у зоні бойових дій, то такі військові як ніхто потребують звичайної підтримки рідних та друзів, які повинні просто вислухати негаразди солдата і допомогти йому добрим заспокійливим словом.

Ольга МІЗЕВИЧ

 


Баннер
Баннер

Лента новостей

сейчас на сайте

Сейчас 82 гостей онлайн

Газета "Эхо" © 1989-2018. При любом использовании материалов сайта ссылка (для интернет-изданий - гиперссылка) на на http://www.exo.net.ua обязательна
новости житомира