ДОБРА ПАМ’ЯТЬ НАЩАДКІВ І ЗЕМЛЯКІВ

Двадцять восьмого січня в приміщенні Житомирської обласної бібліотеки ім. Ольжича відбулася презентація історико-документального фільму "Степан Руданський - духовна єдність поколінь"

а заразом і зустріч зі знімальною групою.

Автор та режисер фільму Віра Чернець, журналістка і ведуча популярної колись серед глядачів передачі "Мамина доля", Святослав Васильчук, історик, журналіст, правнучатий племінник С.Руданського Олексій Васильович Боржковський - лікар, підполковник медичної служби, лауреат Всеукраїнської премії ім. С.Руданського. Літературно-мистецьке дійство було присвячене 185-й річниці від дня народження класика української літератури, поета, фольклориста, громадського діяча, першого міського лікаря Ялти Степана Руданського, вірного сина України.
Життя людини - своєрідний візерунок на рушнику, на якому доля немов визначає місію, призначення тому, хто прийшов у цей світ. Водночас вона спонукає нас до обрання правильного шляху, достойних дій та вчинків, щоб залишити після себе гарну та добру пам'ять. Недарма ж бо в народі кажуть: "Людина живе не стільки, скільки йде по землі, а скільки її пам'ятають". До яскравого сузір'я кращих синів України, котрими пишаються рідні та земляки, належить й ім'я Степана Руданського, невтомного борця за незалежність рідної землі. Його по праву вважають гордістю і славою Вінниччини, оскільки це була особистість, вельми обдарована Богом: поет-лірик, гуморист і сатирик, перекладач, етнограф, історик, художник, археолог, лікар... Духовну наснагу для своєї творчості Руданський черпав з чистих джерел народного життя і народної поезії, вражаючи сучасників і нинішніх шанувальників художнього слова силою і яскравістю самобутнього таланту. Він прожив досить короткий вік, проте залишив вагомий спадок, завдяки якому ступив у безсмертя. На жаль, він майже не був відомий читачам своєї доби і тільки з плином часу піднісся до вершин світової слави та визнання.
Степан Руданський народився 6 січня 1834 року в селі Хомутинці Вінницького повіту на Поділлі в родині священика. Батько Степана бачив сина продовжувачем династії священиків, але хлопець обрав власний шлях, хоча в душі був завжди з Богом, якому щиро молився і виконував його заповіти. Мама Степана була донькою священика Добротворського, добре відомого на Поділлі, тому зовсім не дивно, що родинне священницьке коріння залишило на все життя слід у душі Руданського. Саме цим пояснюються останні рядки поета, в яких звучить хвала і слава Богу, повеліннями якого він керувався у власному житті. Так, Степан Васильович жив і творив лише задля людей, самовідданно працюючи на посаді міського лікаря в м. Ялті, допомагаючи хворим і знедоленим, де багато чого зробив у справі охорони здоров’я. Його літературну спадщину складають ліричні поезії, балади, віршовані гуморески, низка історичних поем і великих епічних творів. Варто зазначити, що написана ним пісня "Повій, вітре, на Вкраїну" здобула найвищу оцінку - нині її вважають народною піснею. Вона відома далеко за межами України як гімн кохання й незрадливої любові до України.
Переглядаючи цей чудовий фільм, не можна не відмітити мудре рішення автора і режисера Віри Чернець, котра надзвичайно вдало поєднала родинні кільця Руданських та Боржковських. Зокрема віддала належне правнучатому племіннику Степана Руданського Олексію Васильовичу Боржковському, нашому земляку, народженому рівно через сто років після славетного поета у 1934 році в невеличкому містечку Брацлаві на Поділлі. Самою долею Олексію судилося продовжити традиції роду, стати лікарем. І він достойно продовжив шлях Степана Руданського, котрий закінчив Медико-хірургічну академію в Санкт-Петербурзі та 12 років віддано служив людям у Криму. Олексій Васильович закінчив Вінницький медичний інститут і понад 50 років працював лікарем-отоларингологом у військовому госпіталі. Саме він так багато зробив задля того, щоб прищепити повагу до творчого спадку Руданського нашим сучасникам, молодому поколінню школярів і студентів. Олексій Васильович, починаючи з 1984 року, є постійним учасником Всеукраїнського свята сатири та гумору ім. С. Руданського в м. Калинівці та селі Хомутинці на Вінниччині, літературних вечорів у Києві, присвячених поету Руданському. За його ініціативи до 175-річчя від дня народження Руданського побачила світ поштова марка із зображенням поета, а також поштовий ювілейний конверт. Тож і нині він доклав багато зусиль задля вшанування пам'яті поета, закликаючи до співпраці літературну спільноту, патріотів та активістів, небайдужих до увіковічнення славетних людей України.
З глибокою увагою переглядали фільм гості та запрошені на презентацію. Дякували Вірі Миколаївні за працю, завдяки якій наші земляки та жителі інших регіонів України дізнаються про тих, хто був та є небайдужим до своєї землі, свого роду та коріння. Дякували і всім, хто допоміг у створенні цієї важливої історико-документальної стрічки, а заразом і побідкалися, що в шкільних програмах не надають належної ваги та шани прекрасним творам Степана Руданського. А дарма: вони такі актуальні в наше непросте сьогодення, що здається, немов автор написав їх нині, у наш шалений час.

Ольга ОЛЬЖИНСЬКА

 

 


Баннер
Баннер

Лента новостей

сейчас на сайте

Сейчас 89 гостей онлайн

Газета "Эхо" © 1989-2018. При любом использовании материалов сайта ссылка (для интернет-изданий - гиперссылка) на на http://www.exo.net.ua обязательна
новости житомира