80 ВІДСОТКІВ ДОХОДІВ ВІДДАТИ? ДЛЯ ЧОГО?

або ЧОГО НЕ ВМІЮТЬ чи не хочуть НАШІ ОЛІГАРХИ?..

Наші олігархи багато чого вміють. Заробити за півроку мільярд доларів (Яким чином? Не будемо про це...), утримувати власні яхти і літаки, кілька маєтків у престижних світових столицях і на курортах, навчати своїх дітей у королівських коледжах Європи, мати золоті унітази... Та є й таке, чого вони не вміють.

...Першим олігархом на нашій землі став Михайло Терещенко (народився в Києві в 1886 році, помер у Франції в 1956-му). Він вивчав юрисдикцію в Київському та Московському університетах, економіку - в Лейпцігу. Знав 14 мов. Був депутатом Державної думи в Росії, міністром економіки та фінансів у Тимчасовому уряді. За свої власні кошти купував озброєння для армії у Першій світовій війні. Та під час Жовтневої революції витратив усі свої статки, був ув'язнений в Петропавлівську в'язницю в Петербурзі. Звідти дивом вдалося вийти, добратися до Франції, там з нуля знову розпочати свій бізнес і дійти до статусу найбагатших людей Європи.

розпочинав з козака та чумака

А розпочала свою справу родина Терещенків ще від Михайлового діда Артемія Терещенка - запорізького козака. Коли імператриця Катерина ІІ розігнала Запорізьку Січ, козак Артемій повернувся додому в містечко Глухів (тепер Сумська область)  і став думати, за які кошти жити й навчати дітей. Розпочав чумаком: возив у Крим пшеницю (її багато родило на українських чорноземах, не було куди дівати), а з Криму привозив і продавав сіль.
У 1861 році в Російській імперії ліквідували кріпацтво. Від того збідніли панські родини - не було кому на них працювати. Стали помирати від голоду люди: їм не було де заробляти на хліб. Цим і скористався Артемій Терещенко з синами Миколою, Федором та Іваном: вони закупили 150 тисяч десятин землі й почали будувати цукрові заводи (з солі поступово перейшли на цукор), давати людям роботу. Бізнес розвивався: в 1900 році Микола й Федір Терещенки вже виробляли на рік 28 мільйонів тонн цукру-піску, 4 мільйони літрів спирту-ректифікату, на власних млинах перемелювали 16 мільйонів кілограмів зерна й виробляли 12 мільйонів кілограмів різних видів борошна. Іван пішов дещо іншим шляхом: він займався мистецтвом.

ділилися з бідними

Та головним було інше. Ще від чумака Артемія родина Терещенків жила за чітким законом: 80% своїх прибутків віддавати людям. Ще будуючи перші цукрові заводи під Глуховом, Артемій і сини будували житло для робітників і надавали його безплатно, також безплатно їх годували. Збудували велику лікарню, де могли безкоштовно лікуватися всі жителі, а не тільки робітники. Збудували школу на 150 учнів, а потім ще й розширили її; ремісниче училище, щоб молодь могла навчатися професії.
Скоро Глухів став для їхньої діяльності замалим, тож перебралися до Києва, забравши з собою головні свої принципи: робити все для розвитку освіти, культури, православної віри, допомагати бідним. Навіть ставши однією з найбагатших родин імперії, не забували 80% прибутку віддавати людям. Без Терещенків у Києві не було б трьох музеїв, що діють і нині в приміщеннях, що колись належали їм (музей Шевченка, російського та європейського мистецтва), не було б десятків лікарень, університетів, храмів.
За кошти Терещенків позолочено куполи Свято-Володимирського храму (нині на бульварі Шевченка), на Подолі зведено ще один храм (нині не існує), розпочато будівництво політехнічного інституту. Вони збудували також безплатну лікарню для бідних. Тих, хто там тоді бував, дивували паркетна підлога, централізоване опалення та найсучасніша апаратура.
Ця лікарня існує й досі, працює за своїм призначенням і є однією з найвідоміших в Україні - лікарня "Охматдит" по вул. Чорновола. А ще були лікарня Червоного Хреста на Подолі, гімназії, торговельна школа для дівчат (вул. Воровського), комерційне училище (вул. Ярославів Вал, тепер тут театральний інститут).
Допомагали Терещенки і злиденним. Перший у Києві нічліжний дім для бездомних в три поверхи на 600 місць на Бесарабці було зведено й утримувано зі їхній кошт. А вже на кінець ХІХ століття в Києві було 12 нічліжок на 1250 місць, 1000 з них - у будинках братів Терещенків; там їх не тільки безплатно годували, а й навчали різних професій, щоб могли самі на себе заробити.
Вийшло так, що Іван Артемович Терещенко присвятив себе мистецтву. Щоб підтримати талановитих художників, він скуповував їхні картини і розміщував у маєтках родини. Це були твори Айвазовського, Верещагіна, Васнецова, Врубеля, Куінджі, Крамського, Левітана, Перова, Рєпіна, Поленова, Саврасова, Шишкіна та інших. Ці твори не закривали від людей: тоді часто з'являлися оголошення типу "Зібрання картин відкрито для публіки з 21 лютого по 1 квітня щосуботи з 13.00 до 16.00, вхід вільний". Бувало, що час відвідин продовжували, бо за день туди заходило до 1000 чоловік.
А щоб підтримати талановитого українського митця Миколу Мурашка, відкрили й утримували в Києві художню школу, де Мурашко був директором і викладав.

не забував і про наш край

Багато доброго родина Терещенків зробила і для Житомирщини. Це насамперед цукрові заводи в Андрушівці, Червоному й Великих Коровинцях Чуднівського району. В Андрушівці й Червоному - гуральні (спиртозаводи). Все це діяло й давало прибуток державі донедавна. І, як уже було заведено, при заводах будували залізниці, для робітників безплатні житло, лікарні, школи. В Червоному звели таку чудову лікарню, що тоді вона дивувала навіть киян. Були також чудові маєтки в Турчинівці (тепер Чуднівського району) та в Денишах Житомирського.
І чи не найцікавіше. Неподалік від маєтку в селі Червоному Андрушівського району онук козака Артемія Федір Федорович у 1909 році збудував перший у Російській імперії аеродром. Він дуже захоплювався повітроплаванням, сам конструював і будував літаки, сам на них літав. А допомагав йому в цьому інженер Ігор Сікорський, котрий увійшов в історію як патріарх світової авіації.
А тепер висновок. Усе вміють наші олігархи: і літаки мають, і золоті унітази. Лише одного не знають - як ділитися прибутками зі своїм народом, у якого зрештою ті кошти вони ж і відібрали. Ну нехай не 80% прибутку, нехай хоч 20%, але таки віддали б для онкохворих дітей, для "чорнобильців", для воїнів АТО, інтелігенції та пенсіонерів, які все життя працювали на державу - заробляли для них гроші. За останні два десятки років Україна стала однією з найбідніших у світі, зате олігархи тут ростуть, як гриби після дощу...
Тож мимоволі згадується твір класика української літератури І. Карпенка-Карого "Хазяїн". Один з героїв, багатій Пузир, так каже про благодійництво: "Голодних - годуй, хворих - лікуй, школи - зводь... Навіщо? Адже це в кишені дірки продирає...".
Отак і живемо...

Людмила НАТИКАЧ, заслужений журналіст України

Автор щиро дякує заступнику директора з наукової роботи обласної дитячої бібліотеки Ларисі Мозговій та бібліографу обласної дитячої бібліотеки Антоніні Макаревич за надані матеріали.

Баннер
Баннер

Лента новостей

сейчас на сайте

Сейчас 143 гостей онлайн

Газета "Эхо" © 1989-2018. При любом использовании материалов сайта ссылка (для интернет-изданий - гиперссылка) на на http://www.exo.net.ua обязательна
новости житомира