ХТО І ЧОМУ ПОКРИВАЄ ДИРЕКТОРА РАДОМИШЛЬСЬКОГО ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНОГО ІНТЕРНАТУ С. ОХОТЕНКО

Уже не раз і не два ми розповідали про той безлад, що творився і твориться в Радомишльському психоневрологічному інтернаті, котрим керує колишня міліціонерша С. Охотенко.

До речі, це саме та, котра свого часу в чині майора тодішньої міліції супроводжувала з Радомишля до Києва антимайданівців у підтримку одіозного Януковича, котрого суд заочно засудив аж до 13 років.
Нині триває досудове розслідування з приводу тих злодіянь, котрі творить п. Охотенко.

У розпорядженні слідства є усі докази всього цього, одначе це не завадило депутатам облради з подачі обранця від Радомишля М. Григоровича достроково продовжити контракт з цією одіозною неадекватною особою (на кажу злочинною, бо таке формулювання може винести лише суд, а він його таки винесе. - АВТ.).
Ще раз нагадаю читачам і правоохоронцям, з чого почалося наше журналістське розслідування щодо того безладу, беззаконня, котре творилося і твориться в цьому специфічному закладі. На мою адресу, як очільника облгазети "Эхо", надійшла скарга від круглої сироти, підопічної даного інтернату Ірини Бойчук. (Друкуємо його з власним підписом Ірини мовою оригіналу).


"Житомирська обласна газета "Эхо"
Яцкевичу В.М.
Бойчук Ірина Павлівна,
підопічна Радомишльського
психоневрологічного інтернату
вул. Гоголя, 1

Заява

Я, Бойчук Ірина Павлівна, 1981 р.н. звертаюся до Вас про зняття з мене недієздатної людини, яку визнала житомирська медична комісія в 2011 році, і опікуном в мене стала на той час працівник міліції Охотенко С.В, яка була племінниця директора інтернату Ігнатової Ольги Родіонівни. Я дуже не хотіла, щоб опікуном була Світлана Охотенко, а я дуже хотіла, щоб опікуном в мене була Галина Миколаївна Войналович, тому що вона відносилася до мене як до рідної дитини. Але Охотенки та Ігнатови перемогли в суді і я стала підневільна в Світлани Володимирівни. Вона забрала мене до батьківської хати, де я працювала не тільки в городі, а й в хаті доглядала за паралізованим її батьком Охотенком Володимиром. Спочатку на ніч мене саму на автобусі відправляли до інтернату, а після оформлення опікунства я вже проживала в сім'ї Охотенків в літній кухні. Пізніше, коли злягла після хвороби мати Світлани Володимирівної, то я доглядала за ними обома, хоч як важко не було. Коли я пожалілася, що важко, то директор Ігнатова Ольга Родіонівна розпорядилася, щоб мене обстригли налисо і закрили в желізну клітку-кошару, а ще й за те, що я зустрічалася з хлопцем Олегом і ми хотіли одружитися. Коли я взнала, що в мене буде дитина, я дуже хотіла перейти жити до сім'ї Войналовичів, які хотіли мене забрали до себе невісткою. Але Охотенко С.В. примусила мене піти в лікарню зробити аборт. Я плакала, просилася, але мене ніхто не хотів слухати. Потім я почула в кабінеті, що була б дівчинка. Я плакала і зненавиділи Світлану Володимирівну, що вона вбила мою ненароджену дитину. Я дуже прошу Вас, щоб допомогли освободитися від цього опікунства. Я не хочу мати такого опікуна, допоможіть мені стати дієздатною, якою я була до тридцяти років. Допоможіть мені вийти з інтернату і стати для мого хлопця Олега дружиною".
А тепер скажіть, будь ласка, шановні читачі і правоохоронці, чи міг я залишитися байдужим до ось такого страшенного крику душі цієї знедоленої дівчини, котра з "милості" С. Охотенко і її тітоньки змарнувала в неволі кращі свої молоді роки - майже 10 років з невеликими перервами (про що нижче), по суті перебуваючи у рабстві?! Тим більше, забігаючи наперед зазначу, що у слідства є до того ж ще й відео із записом І. Бойчук про те, в яких нестерпних, воістину рабських умовах перебувала там нещасна сирота, за котру нікому було заступитися. Годували впроголодь, частину належної їй пенсії не віддавали. Навіть за межі подвір'я С. Охотенко суворо заборонила їй виходити...
Щодо прохання Ірини поновити їй дієздатність. Її вона була позбавлена абсо-лют-но незаконно. Про що нижче. А чому ж тоді, запитаєте, саме на її долю випала така наруга? Світлані Охотенко потрібна була доглядачка над її престарілими батьками. Отож замість того, аби найняти за кошти таку людину, вона прийшла в інтернат до своєї тітоньки директора п. Ігнатової і в супереч не лише закону, а й здорового глузду вибрала собі задарма молоду, здорову, роботящу дівчину. Круглу сироту, бо кому ж вона могла поскаржитися на свою долю? При цьому Ірина прибула сюди з іншого дитячого інтернату повністю здоровою, що не важко перевірити. Не виключаю, що шляхом маніпуляцій і замовної медекспертизи вона згодом стає недієздатною, тобто психічно хворою. І тут же, аби повністю увести Ірину в рабство, С. Охотенко оформляє над нею опікунство (а коли нам вдалося визволити ї звідти, Охотенко відмовилася від опікунства над нею, - АВТ.).
Це вже потім, після початку досудового розслідування, вона, не виключено, заднім числом оформляє накази по інтернату про те, що Ірина в домі її батьків, мовляв, знаходилася не упродовж аж 10-ти років з перервами, а ніби вона забирала її лише  на 2 місяці щороку, як дозволяє відповідний закон про психіатричну допомогу. Але ж це є явною неправдою! По-перше, відповідна експертиза може підтвердити, коли видавалися такі "накази". По-друге, сусіди її батьків Войналовичі - мати, батько і син Сергій готові хоч зараз, якщо їх про це запитає слідство, підтвердити, що Ірина перебувала там постійно упродовж багатьох років. Чому з певними винятками? А тому, що коли до даного інтернату прибула новий, справедливий директор Н. Довжик, то вона одразу ж припинили знущання над Іриною і забрала її до інтернату. Та С. Охотенко продовжувала забирати її згідно із вищезгаданим законом знову, але вже на 2 місяці, до обійстя своїх батьків. Забирати неза-кон-но! Бо як недієздатна за діагнозом, вона повинна була знаходитися під постійним, щоденним медоглядом, отримувати відповідні процедури. Чого була повністю позбавлена.
Врешті в тому, що І. Бойчук перебувала саме там, а не в інтернаті, переконалася й наш кореспондент Світлана Міхальова, котру я відрядив туди наказом по редакції, аби вона у відповідності із Законом провела там журналістське розслідування.
Отож, підводячи риску під цим злодіянням з боку С. Охотенко, котра мимо волі І. Бойчук силоміць, незаконно запроторила її доглядати своїх батьків майже аж упродовж 10 років, можна без перебільшення сказати, що і тут має місце звичайнісінький кримінал. З відповідною статтею Кримінального Кодексу України.
І це ще не все. Є ще один кримінал.
Не буду детально переповідати про усі перипетії того, що відбувалося з нашим кореспондентом, коли вона зустрілася біля обійстя батьків Охотенко з І. Бойчук (усе це є в розпорядження слідства). Зазначу лише, що С. Охотенко, котра прибула туди за викликом сусідки вже покійних її батьків своєї близької родички, не лише грубо завадила нашому кореспондентові скористатися гарантованим їй законним правом на журналістське розслідування, а й розбила її технічний засіб, телефон, котрим С. Міхальова записувала на диктофон і знімала на відео усе, що відбувалося там. А також застосувала проти журналіста грубу фізичну силу. Наявні там свідки усе бачили і чули і ще раз готові підтвердити це.
Підводячи ще раз риску під ще одним злодіянням С. Охотенко (а інакше це назвати не можна), запитаємо у читачів, слідства і депутатів облради (останні, як ми вже знаємо, так охоче достроково продовжили контракт С. Охотенко): хіба це теж не є злочином з її боку? Теж з відповідною статтею Кримінального Кодексу. Є усі докази в справі. Якщо необхідно, будуть й додаткові.
Та не будемо поспішати. Бо є ще одна стаття з цього ж кодексу, під котру підпадає ще одне незаконне діяння С. Охотенко. Це змушення з її боку насильно зробити І. Бойчук аборт, про що написала у скарзі на мою адресу й сама Ірина. А от п. Охотенко тепер категорично заперечує це. Навіть запаслася відповідною фальшивою довідкою з місцевої лікарні, що там, мовляв, ніколи не переривали І. Бойчук вагітність. Забрехалася при цьому С. Охотенко. Ой як забрехалася! Забрехалися й ті, хто видавав таку сумнівну меддовідку. Бо, по-перше, про це написала у своїй скарзі на мою адресу й сама Ірина. А, по-друге, на засіданні профільної депутатської комісії облради, коли заслуховувалося питання щодо винесення кандидатури С. Охотенко на розгляд сесії з приводу обрання її на посаду директора даного інтернату, я, розкривши очі народним обранцям на цю сумнівну особу, між іншим запитав її: чому вона насильно змусила І. Бойчук зробити аборт? І чому не дозволила сусідові Сергію Войналовичу, батькові майбутньої його з Іриною дитини, поєднати свою долю з Іриною, бо вони обоє цього так хотіли? На що С. Охотенко відповіла, що, мовляв, так треба було, бо як же вона, недієздатна, доглядатиме свою дитину? Свідки, в тому уся сім'я Войналовичів, готові підтвердити і це. Імена свідків заявлені слідству.
То хіба ж це теж не є злочином? З відповідною теж статтею Кримінального Кодексу.
Одначе і на цьому не обмежуються усі злодіяння С. Охотенко. Пам'ятайте, на початку даної публікації йшлося про те, що не без участі С. Охотенко, І. Бойчук із цілком здорової через (не виключаю, - АВТ.) замовлену медекспертизу була перекваліфікована уже в недієздатну, тобто психічно хвору. Для чого? Аби можна було після оформлення опікунства, знущатися над нею уже на повну силу. Бо хто ж, повторюю, захистить нещасну сироту? Окрім уже мого попереднього посилання на те, що вона прибула сюди з дитячого інтернату цілком здоровою, що, повторюю, неважко перевірити по документах, є й ще один беззаперечний факт її нормального стану здоров'я. В ході досудового розслідування на прохання потерпілої нашої журналістки С. Міхальової слідство домоглося повторного медекспертного обстеження І. Бойчук. Цитуємо дослівно результати його: ..."у ході досудового розслідування проведено судово-психіатричну експертизу підопічній Бойчук І.П. з метою встановлення її недієздатності та законності перебування в інтернатному закладі. Так, згідно висновку судової психіатричної експертизи №243-2019 від 13.08.2019 р. Бойчук І.П. тимчасовим розладом психіатричної діяльності, або іншим хворобливим станом психіки не страждає".
Треба ще докази? Щоправда, і цього разу, не без допомоги впливових осіб, С. Охотенко домагається, аби експерти перевернули свій вищевказаний висновок з ніг на голову. Та тут уже крути не крути, але у відповідності з цим авторитетним висновком експертів, Ірина повністю психічно здорова і зробили її свого часу, не без участі п. Охотенко, незаконно психічно хворою. З послідуючими страшними психологічними і медикаментозними діяннями щодо неї. Не говорячи вже про ганебне приниження її людської гідності. Хіба це теж не є злочином, що теж підпадає під певну статтю Кримінального Кодексу?
Мені, як депутатові облради двох попередніх скликань, дуже соромно за своїх сьогоднішніх колег, котрі так бездумно, без перевірок повелися на запевнення свого колеги М. Григоровича щодо достойності такої сумнівної особи, як С. Охотенко, знову очолювати даний інтернат. Чому ж так старався М. Григоренко? В Радомишлі подейкують, що на це в нього були свої причини. Мовляв, у Григоровича є свій великий продмаг, попит на товари котрого через дорожнечу і брак у людей коштів, невеликий, отож він і збуває свою продукцію в інтернат, очолюваний Охотенко. Чи завжди вона свіжа? Це мають перевірити відповідні контролюючі служби. Та як би там не було, а маємо наяву повну його зацікавленість.
Має свої неабиякі фінансові інтереси в цьому інтернаті і ще один явний захисничок С. Охотенко місцевий бізнесмен-мільйонер, теж депутат облради А. Павленко, котрий забезпечує опалення даної інтернатівської установи. І тут, кажуть, є можливості гарно розжитися. Особливо нинішньої теплої зими. За таких умов за часів директорства Н. Довжик вдавалося зекономити за сезон близько мільйона гривень на опаленні. А як зараз? Чи не розбазарюються кошти при цьому? Гадаємо, відповідні контролюючі служби перевірять це.
Хто ж ще чомусь так явно зацікавлений в тому, аби С. Охотенко таки була затверджена на посаду директора Радомишльського психоневрологічного інтернату і чому треба було достроково, за кілька місяців до завершення продовжувати з нею контракт? Окрім уже згаданих депутатів облради Григоровича та Павленка, варто додати до цього списку й кума С. Охотенко главу Радомишльської ОТГ п. Тетерського та голову облради п. Ширму. З кумом ясно. бо до того ж його син очолював слідство в Радомишльській поліції, а тому там кілька разів абсолютно незаконно закривали справу проти С. Охотенко. А потім облпрокуратура скасовувала такі ганебні постанови. Дійшло до того, що через конфлікт інтересів розгляд даної справи на вимогу потерпілої С. Міхальової було передано на розгляд слідством Коростишівського відділу поліції.
Що ж стосується голови облради п. Ширми, то ми вже повідомляли як він грубо, цинічного повівся під час тієї сесії облради, коли заслуховувалося питання про затвердження кандидатури С. Охотенко на посаду даного інтернату. Цьому затвердженню передувала ще одна абсолютно незаконна акція. Профільна комісія у присутності громадських активістів не затвердила тоді подання на сесію кандидатури С. Охотенко. Що було зроблено потім? Тишком-нишком збирають членів тієї комісії (вже без активістів) і залякавши одного з її членів, головного лікаря райлікарні можливим звільненням з посади, таки виносять вже "правильне" рішення. Повторюю, абсолютно незаконно. А коли я попросив на сесії облради, аби її голова п. Ширма дав мені слово, аби я розповів про усі ті незаконні діянні С. Охотенко, то він зробив вигляд, що ніби не почув і не побачив мене. Про що це говорить? Що й п. Ширма був абсолютно зацікавлений в тому, аби ця сумнівна особа, котра привзнесла в даний специфічний за своїм значенням інтернатівський заклад свої колишні міліцейські порядки, таки посіла там директорську посаду.
А тепер про те, чому так спішно, не дочекавшись закінчення контракту знову продовжили його з С. Охотенко. Не виключаю, що і пп. Григоренко, і Павленко не були впевнені, чи втримається надалі у своєму кріслі їх підопічна С. Охотенко, от і пішли на прискорення. Є ще одна ймовірна причина. За таких умов не треба проводити конкурс на заміщення даної посади...
Немає жодного дня, аби мені не телефонували з цього інтернату підлеглі: "Миємося не теплою, а холодною водою". "Санітарки увечері напиваються, б'ють нас швабрами, знущаються ще з п'ятої години ранку, аби ми, замість них, прибирати приміщення". "Їжа нікудишня, продукти масово крадуть, у компоті були черви" і т.д. і т.п. Ясна річ, що та ж С. Охотенко категорично заперечуватиме усе це. Але хто ж об'єктивно перевірить це? Житомир? Марна справа. Скільки вже разів ми просили про це керівництво області - глухий кут. Так, направляли туди перевіряючих, попередивши перед тим ту ж п. Охотенко про перевірки. І дивись, в інтернаті на час перевірок вже був ідеальний порядок! Страви в їдальні, як на Різдво, смачні, калорійні. Постіль так і світиться білизною. Вже є й тепла вода з'явилася...
Ось так і з'являлися після отих "перевірок" бравурні рапорти перевіряючих: факти не підтвердилися, все ок-кей, прекрасная маркіза!... Дуже дивну позицію займає в цьому і очільник профільного управління п. Прокопець. Це його відомство свого часу дало згоду С. Охотенко на ліквідацію підсобного господарства в даному інтернаті. Мовляв, воно нерентабельне... При Н. Довжик було рентабельне, а прийшла С. Охотенко й одразу ж стало нерентабельним... Колись підопічні щоденно споживали свіженьке, прямо з-під своїх корів, молочко, а відтепер змушені пити казна що. Ось тобі й турбота про нещасних підопічних.
Зважаючи на те, що публікації в пресі можуть бути приводом навіть до початку досудового розслідування, просимо слідство розпочати проти С. Охотенко ще й розслідування по вищевказаних статтях Кримінального Кодексу. А не лише за перешкоджання нашому кореспонденту С. Міхальовій у виконанні нею гарантованого законом професійного журналістського обов'язку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Володимир Яцкевич, шеф-редактор Житомирської облгазети "Эхо",  заслужений журналіст України

Баннер
Баннер

Лента новостей

сейчас на сайте

Сейчас 305 гостей онлайн

Газета "Эхо" © 1989-2020. При любом использовании материалов сайта ссылка (для интернет-изданий - гиперссылка) на на http://www.exo.net.ua обязательна
новости житомира