Так трапляється, що люди починають спільне життя, у них з'являється дитина, але потім стосунки псуються та розриваються.
Або батьки можуть взагалі не знати, що вони стали такими. Трапляється, що й матері кидають своїх дітей. І нерідко один із батьків може роками, а то й усе життя не бачити свого сина чи доньку. Але часом доля дарує їм шанс зустрітись. Які ці зустрічі очима батьків? Чи приймають їх після стількох років? Як потім складаються їхні стосунки з дітьми, яких вони насправді не знали? Про це і розповіли самі учасники таких зустрічей…
«ДІЗНАЛАСЯ ПРО ВАГІТНІСТЬ ЗАНАДТО ПІЗНО»
Тридцятивосьмирічна Ліна працює на одному з інтернет-пабліків, який позиціонує себе як розважально-пізнавальний ресурс. Тут є багато корисної інформації, торговий майданчик, а також форум, де користувачі можуть створювати теми для обговорень. Ліна займається модерацією цього спілкування, стежить, щоб учасники дотримувалися правил розміщення інформації, та видаляє заборонені повідомлення. Якось одна користувачка вирішила відкрити тему під назвою: «Зустріла сина, якого ніколи не бачила». І хоч заголовок звучав трохи дивно, але сама історія виявилася досить сумною. Майже пів року ця тема майже ніким не коментувалася та не розвивалася. Але згодом раптом стала помітною для людей. Багато хто почав ділитися своєю думкою з приводу жінки. Після цього з'явилися й інші користувачі, які розповіли про свої історії зустрічей з дітьми, яких вони з різних причин не бачили протягом життя. З того часу ця тема стала досить популярною.
– Ліно, розкажіть про історію тієї жінки, яка й створила тему зустрічі батьків зі своїми дітьми.
– Ця жінка завагітніла, коли їй було двадцять п'ять років. Вона не була із бідної родини, працювала, зустрічалася з хлопцем. У них була своя квартира та машина. Тобто це не історія про дівчинку-підлітка з неблагополучної родини, яка від безвиході відмовилася від своєї дитини. І саме в цьому полягає її несхожість на такі випадки. Дівчина дізналася, що вагітна, на пізніх термінах.
– А вона не хотіла дітей?
– Вона про це ніколи не думала. Дізнавшись про ситуацію, дівчина поговорила з хлопцем. Той сказав, що не хоче ставати батьком, проте залишив останнє слово за нею. А вона сама вагалася. Розуміла, що подітися немає куди, але хотілося ще пожити для себе, побудувати якусь кар'єру і таке інше. І тоді вона придумала план – разом із хлопцем вони переїхали до іншого міста, туди, де їх ніхто не знав. Батькам сказали, що на рік їдуть на заробітки.
– І батьки про вагітність не знали?
– Ні, і ніхто їм так і не розповів, що донька мала дитину. В новому місті вони дочекалися певного терміну, вона народила. Для себе вирішила так – ось як народить, подивиться на дитину, і тоді вже остаточно вирішить, що робити. Пологи пройшли нормально. Але коли дитина вже народилася, жінка сильно заплющила очі і не розплющувала жодного разу в моменти, коли могла б її побачити. Сказала лікарям, щоб ті не клали малюка їй на груди, як це робиться. Але ті, мабуть, не дослухалися і поклали. Жінка почула його плач, відчувала тільце на собі. Та не дивилася. Потім вона написала заяву про відмову від дитини. – А хлопець що сказав?
Повну версію матеріалу читайте у свіжому номері газети "Эхо"
Оформити передплату можна у відділеннях поштового зв'язку, на доставних дільницях або у вашої листоноші.
Також ви можете всього за кілька хвилин оформити та оплатити банківською карткою передплату, скориставшись сервісом Укрпошти "Онлайн-передплата".
