Кожне старовинне місто має свій особливий меридіан, вісь, навколо якої обертається його історія, пам'ять і повсякденне життя.
Для Житомира такою віссю, безперечно, є величні гранітні сходи, що спадають крутими схилами Шодуарівського парку просто до тихого каньйону Тетерева. Сьогодні цей монументальний каскад сприймається нами як невід’ємна частина міського пейзажу, звичний маршрут для недільних прогулянок чи романтичних побачень. Проте, якщо прислухатися до тихішого шепоту води та придивитися до вікових пластів тутешнього граніту, відкривається зовсім інша картина. Це історія про те, як химерна мрія одного з найбагатших аристократів Європи пережила революції, війни та зміну епох, перетворившись із закритого палацового саду на головну публічну візитку поліського краю.
ВЧЕНИЙ, МЕЦЕНАТ І ЙОГО ЗАКРИТИЙ ОАЗИС
Щоб зрозуміти архітектурну логіку цього дивовижного спуску, нам доведеться перенестися на понад століття назад — у Житомир зразка кінця XIX — початку XX століття. Саме тоді у місті оселяється барон Іван Максиміліанович де Шодуар. Постать для нашого краю майже легендарна: нащадок старовинного європейського роду, видатний науковець-ентомолог, колекціонер та щедрий благодійник. Маючи колосальні статки, барон міг дозволити собі життя у будь-якій столиці світу, але обрав саме наш затишний Житомир.
На крутому лівому березі Тетерева барон викуповує велику ділянку землі та затіває будівництво своєї резиденції. За його задумом, тут мав постати не просто будинок, а розкішний палацово-парковий ансамбль у витонченому стилі бароко, який би нічим не поступався кращим зразкам європейського садово-паркового мистецтва.
Тодішній парк Шодуара був абсолютно приватним простором, надійно прихованим від сторонніх очей масивною огорожею. На трьох природних терасах, що круто обривалися до річки, барон створив справжній ботанічний сад. Сюди з усього світу завозили екзотичні дерева: унікальні платани, північноамериканські туї, рідкісні види дубів та гінкго білоба. Між деревами розгулювали павичі, а вздовж акуратних стежок височіли біломармурові статуї — майстерні копії античних скульптур, привезені бароном з Італії.
Саме в цей період з'являються перші прообрази сучасних сходів. Звісно, на початку століття це ще не був той гігантський залізобетонний каскад, який ми бачимо сьогодні. Це була продумана система ошатних терасних спусків, викладених диким каменем, та звивистих доріжок, що з’єднували верхній палац із нижніми господарськими будівлями, оранжереями, стайнями та, власне, пристанню на річці. Ці сходи слугували особистим маршрутом барона: ними він спускався до води, щоб посидіти з книжкою у тиші річкового каньйону або обдумати свої нові наукові праці з ентомології.
ЗЛАМ ЕПОХ ТА ЗАНЕПАД БАРОНСЬКОГО САДУ
Світ аристократичної розкоші та інтелектуального спокою зруйнувався в один момент...
Повну версію матеріалу читайте у свіжому номері газети "Эхо"
Оформити передплату можна у відділеннях поштового зв'язку, на доставних дільницях або у вашої листоноші.
Також ви можете всього за кілька хвилин оформити та оплатити банківською карткою передплату, скориставшись сервісом Укрпошти "Онлайн-передплата".
