Нам добре відомо, що Житомир — місто дивовижних контрастів та глибоких пластів пам’яті, які часом ховаються у найнесподіваніших місцях.
Гуляючи сьогодні західною частиною міста, неподалік мальовничих схилів річки Кам’янки та знаменитого Польського некрополя, можна натрапити на невелику, оточену парканом зелену зону по вулиці Короленка. Старі покручені дерева, уламки гранітних плит, поодинокі епітафії латиницею та готичним шрифтом... Це все, що залишилося від колись величного, витонченого та респектабельного Лютеранського кладовища. Його історія — це не просто літопис одного міського цвинтаря. Це дзеркало епохи, яка сформувала модерне обличчя нашого краю, і водночас — німе нагадування про те, як безжально радянська система намагалася стерти з пам'яті цілі сторінки нашого європейського минулого.
Щоб зрозуміти, чим був цей цвинтар для дореволюційного Житомира, варто повернутися на два століття назад. Наприкінці XVIII та протягом XIX століття Волинь переживала справжній бум німецької міграції. Сюди на запрошення уряду та місцевих землевласників масово прибували колоністи: ремісники, промисловці, лікарі, архітектори, науковці та агрономи. Вони везли із собою європейські технології, культуру господарювання та, звісно, свою віру.
Вже у 1801 році в Житомирі офіційно заснували лютеранську парафію. Приблизно в цей же період у західній передміській частині виділили землю під конфесійне кладовище. Перша половина XIX століття взагалі стала часом формування цивільних некрополів нового типу. Маленькі, переповнені парафіяльні цвинтарі в центрі міст відходили в минуле, поступаючись місцем великим заміським комплексам, розбитим відповідно до релігійних потреб різних громад.
Німецький (або Лютеранський) цвинтар у Житомирі проектувався за найкращими європейськими зразками того часу. Це був не просто простір для скорботи, а справжній парк пам'яті. Рівні алеї, чітке планування, висаджені за схемою дерева і, головне, монументальна архітектура. Житомирські німці не шкодували коштів на увічнення пам’яті своїх близьких: тут зводилися склепи у класичному стилі, неоготичні стели, витончені ковані огорожі та скульптури з найкращих сортів місцевого лабрадориту та граніту. Найдавніше документально зафіксоване дослідниками поховання на цих теренах датувалося ще 1815 роком.
До початку XX століття цей некрополь став елітарним. Тут ховали цвіт міської інтелігенції, військових високого рангу, іноземних дипломатів та меценатів, які розбудовували Житомир. Якщо розгорнути умовну книгу реєстрації поховань Лютеранського цвинтаря до 1917 року, ми побачимо імена людей, без яких сучасний Житомир просто неможливо уявити...
Повну версію матеріалу читайте у свіжому номері газети "Эхо"
Оформити передплату можна у відділеннях поштового зв'язку, на доставних дільницях або у вашої листоноші.
Також ви можете всього за кілька хвилин оформити та оплатити банківською карткою передплату, скориставшись сервісом Укрпошти "Онлайн-передплата".
