1911 рік.
Житомир ще не встиг оговтатися від літньої спеки, як містом поповзли чутки настільки тривожні, що спершу їх вважали звичайними плітками, породженими нудьгою та любов'ю обивателя до всіляких страхіть. Однак уже за кілька днів навіть найповажніші домовласники, службовці Селянського банку, дрібні чиновники губернських установ та шановні купці мусили визнати: у Житомирі коїться щось надзвичайне. Місто, яке ще недавно прокидалося під дружний гавкіт десятків дворняг, раптом стало неприродно тихим. Зграї безпритульних собак, що роками тинялися біля бійні, смітників та ринкових площ, почали безслідно щезати одна за одною. Спершу цьому навіть зраділи, однак незабаром мовчання вулиць стало лякати навіть найбільш байдужих.
У міській управі лише розводили руками. Служба очищення міста запевняла, що жодних заходів із вилову тварин останніми тижнями не проводилося. Поліцейське управління також не мало жодних розпоряджень щодо знищення бездомних собак. Тим часом з різних кінців Житомира почали надходити однакові повідомлення: спершу пропала дворняга на околиці біля Чуднівського шосе, наступного дня — сторожовий пес купця на Польовій, далі — мисливський собака поважного адвоката неподалік Великої Бердичівської.
ХТО ТРУЇВ МІСТО?
Поліція спершу поставилася до цих заяв без особливого завзяття. Крадіжки собак не належали до тяжких злочинів, а більшість приставів була переконана, що господарі просто недогледіли своїх тварин. Проте кількість скарг почала зростати так стрімко, що вже наприкінці першого тижня в канцелярії накопичилася ціла купа заяв зі схожим змістом. Одні клялися, що чули серед ночі приглушений гуркіт коліс, інші бачили невідомих чоловіків у полотняних сорочках, які швидко від'їжджали темними провулками, треті стверджували, ніби собак заманювали шматками м'яса, після чого ті миттєво затихали, неначе засинали.
Найдивнішим було те, що майже одночасно на житомирських базарах несподівано з'явилася велика кількість дешевого свинячого фаршу. Торговці наперебій запевняли покупців, що товар надходить від селян із навколишніх сіл, котрі через спеку поспішають швидше розпродати худобу. Ціна була підозріло низькою, тому біля м'ясних рядів від самого ранку юрмилися черги. Господині раділи вигідній покупці, а шинкарі й власники дешевих харчевень скуповували фарш мало не відрами, готуючи з нього котлети, ковбаси та пироги для численних відвідувачів.
Минуло ще кілька днів, і міська лікарня, що й без того ледве давала раду літнім гарячкам, зіткнулася з новим лихом. До приймального покою один за одним почали надходити люди з тяжкими ознаками харчового отруєння. Одні непритомніли просто на вулиці, інших привозили підводами родичі, треті ледве трималися на ногах після вечері в дешевих трактирах. Коли кількість хворих перевалила за кілька десятків, губернська влада вже не могла вдавати, ніби нічого надзвичайного не відбувається...
Повну версію матеріалу читайте у свіжому номері газети "Эхо"
Оформити передплату можна у відділеннях поштового зв'язку, на доставних дільницях або у вашої листоноші.
Також ви можете всього за кілька хвилин оформити та оплатити банківською карткою передплату, скориставшись сервісом Укрпошти "Онлайн-передплата".
