2022 рік став особливим для кожного українця та українки. Відтоді відлік часу йде не з 1 січня, а з 24 лютого. З того часу всі ці дні кожен воює на своєму фронті.
“24 лютого я якраз був на зміні, подзвонив начальник і сказав: “Розпочалося...”. Сам я чув вибухи, але до останнього не вірилося, що це війна...” - так згадує той страшний день В’ячеслав Маковицький, начальник караулу 3-ї державної-пожежно-рятувальної частини ДСНС Житомирщини.
В перший же день повномасштабної війни В’ячеслав із своїми колегами виїхали на ліквідацію наслідків ворожого обстрілу, але тоді ще масштаби та наслідки бійці ДСНС не дуже розуміли та знали. Це був суцільний жах, який вони ніколи вже не забудуть. Але потім були й інші виїзди…
"Ми саме з караулом спускалися в укриття, як над головами пролетів російський літак і одразу сталося декілька вибухів. Це було влучання в об’єкт критичної інфраструктури. На місці прильоту ми побачили дві воронки глибиною 50 метрів, а також полум’я, масштаби якого вражали. Страх, нерозуміння, що може трапитися, переживання за колег», — ділиться своїми емоціями наш герой.
Це лише невелика частка того, що побачив в ті дні рятувальник. Ні на мить не вагаючись, він брав у руки пожежний ствол та гасив пожежі. Із своїм караулом мчав на виклик, ризикуючи власним життям, і без зброї в руках боровся із жахливими, катастрофічними наслідками війни.
“Виклики бувають різні, особливо зараз. Але постійно, коли їдеш на місце події, просиш Бога, щоб виклик виявився хибним”, — ділиться рятувальник.
У героя є кохана дружина, яка дуже пишається своїм чоловіком. Коли почалася повномасштабна війна, вона відмовилася виїхати за кордон, аби постійно бути разом, підтримувати його в будь-яку хвилину.
В’ячеслав Маковицький — людина, в якої є чому повчитися. Він дуже спокійний, виважений та мовчазний - так начальника караулу характеризують його підлеглі. Його відданість справі та мужність є справжнім прикладом для наслідування. За 10 років служби він ліквідовував безліч надзвичайних подій, включаючи порятунок людей та гасіння пожеж.
Щирі слова вдячності за порятунок — те, що мотивує наших героїв без зброї постійно рухатися вперед і продовжувати виконувати свою вкрай важливу місію — рятувати людське життя, ризикуючи власним.
