ЩИПАНСЬКИЙ ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ - ЛЮДИНА, ЯКА ЗРОБИЛА СЕБЕ САМА

Існує думка, що коли справжньому чоловіку виповнюється сорок років він повинен дати собі відповіді на запитання: що ти за людина, що ти зробив за ці роки, чого досяг і до чого ти прагнеш?!

Корінний рядомишлянин, син сільських трудівників Дмитро Шипанський у свої сорок років досяг багато того, про що мріяв:освіта, закордонний досвід, улюблена справа, благодійна діяльність. При особистій зустрічі відчувається, що Дмитро людина з сильним характером і внутрішнім стрижнем, яка має лінію духу.

Впертість перед труднощами - краще про нього не скажеш. Але на разі питання в тому, чому успішний бізнесмен Дмитро Щипанський, повернувся додому з цивілізованого світу, до якого прагне потрапити більшість українців? Як кажуть, де родився там і знадобився.

Зараз Дмитро Шипанський, керівник ГО «Радомишляни» намагається взяти чергову висоту - стати головою об’єднаної територіальної громади, куди повернувся зрілою людиною з прогресивними поглядами і європейським досвідом. І впевнений, що йому під силу отримати переконливу перемогу і втілити комфортну, закордону модель життя у своєму рідному краї.

- Дмитре Володимировичу, поясніть будь ласка, чому ви вирішили очолити громаду?

Я місцевий житель. І як більшість моїх земляків не задоволений тією ситуацією, що роками накопичувалась на наших теренах. Різні перешкоди, невизначеність у багатьох питаннях, закриття шкільних закладів, безробіття призвели до спустошеності в сільській місцевості. Люди ледь виживають. Приклади цього ми бачимо щодня

На жаль, сьогодні сільські трудівники, як ніхто інший відчули на собі каток економічних і соціальних потрясінь. Я знаю їхні проблеми і питання не з газет чи телевізора,а з реального життя. Бо живу поруч з тими людьми, ходжу тими ж вулицями, п ю ту ж воду, дихаю ти же повітрям.

Останнім часом я провожу багато зустрічей з людьми в нашому районі. І ось до якого висновку я дійшов: до матеріальної скрути додається ще й недовіра до влади. Адже розумних рішень та бажання виправляти помилки своїх попередників радомишляни від неї не побачили. Це відповідь на питання, чому діюча влада має піти вслід за тими, кого виніс майдан.

Я йду на вибори, щоб перемогти і допомогти громаді впоратись с усім цим безладом. І як ніколи сьогодні стає важливим принцип: краще слово-це діло. Від активності і свідомості кожного радомишлянина наразі залежить буде об’єднана громада розвинутою і квітучою, чи стане пам’ятником безгосподарності.

Прагну, щоб район зайняв гідне місце серед об’єднанних громад , щоб її мешканці не бігали світ за очі, а хотіли жити на рідній землі, пишались нею, почувались на ній захищеними та соціально забезпеченими. Будучи людиною, яка ніколи не була при владі, і для якої не снує старих лобістських схем і жодної заборгованості за підтримку на виборах, гадаю, впораюсь з цим завданням краще за інших..

Більшість моїх конкурентів, або представники старої номенклатури, або ставленики новітніх володарів життя, котрі впевнено себе почували,отримуючи фінансування і витрачаючи державні кошти. За всі роки, що вони були при владі в пріоритеті був бюджет проїдання. Допроїдалися до того, що стали жебраками. Тому я вирішив запропонувати свій варіант сучасної громади, яка вміє заробляти гроші.

- Звучить заманливо. А як це все реально зробити, с чого починати?

Свою передвиборчу програму я розділив на три складові:економіку, соціальну сферу, екологію.

Насамперед треба наповнювати бюджет, що дасть громаді змогу бути фінансово спроможною Чим більше повноважень ми візьмемо на себе, тим більшими стануть його цифри. Для цього треба створити робочі місця, і до бюджету потечуть гроші податку з фізичних осіб.

Розвивати бізнес, думати про економічну складову життєдіяльності громади,створити умови для залучення інвесторів – інших рецептів розвитку самоврядування не існує. Я сам починав з нуля, и знаю ціну заробленим грошам. Створив Радомишльський аграрний навчально-виробничий центр, робочі місця, сплачую податки. На базі центру навчаються водії транспортних засобів, робітники фермерського господарства, трактористи. Працюють курси з вивчення іноземних мов. (англійська, німецька, польська). І як людина, що добилась всього самостійно, своєю працею і наполегливістю, відкриваю вам один секрет: під лежаче каміння вода не потече. Я постійно в русі. У мене купа ідей. Причому реалізовувати їх я починаю одразу ж, не зволікаючи. І не повірите, майже завжди –успішно. У непрості для держави часи працюю, розвиваюсь і готов працювати на благо громади.

Оскільки сам я підприємець, почну з того, що буду ходити по підприємствам і питати: чим я можу ім допомогти, аби вони запрацювали на повну силу. Так само я підтримаю освітян, медиків та людей праці. Для мене немає білих, чорних та сірих. Точно так же, як і першочергових та другорядних питань. В роботі міського голови важливо все: контроль за використанням земельних паї їв, реальна плата за оренду, збереження, підтримка і розвиток мережі сільської медицини, профорієнтація шкіл, збереження мережі шкіл та дитячих садочків на території громади та відкриття нових за потреби, створення підприємства з переробки сміття, започаткування програми соціального житла, турбота про пенсіонерів, підтримка молоді. Все це є у моїй передвиборчій програмі. Щоб все це реалізувати, потрібно, щоб громада мені повірила.

- Ви згадали про молодь… Та чи залишиться вона на селі, адже більшість молодих людей відбуває за кордон в пошуках кращої долі?

- Треба досягти такого рівня самоврядування, щоб молоді люди могли себе тут реалізувати. Отримати якісну освіту , мати достойну роботу і відповідну заробітну плату. Хочу, щоб наша молодь була сильною фізично й духовно, мала змогу поїздити по світу, пройти шлях подібний моєму і набагато кращий, набути досвіду і знань. Але, щоб ім. завжди хотілось повернутись у рідні краї і знайти тут собі призначення.

Особисто моя думка, що треба залучати молодь до розбудови громади, до вирішення усіх існуючих проблем. Коли люди стають учасниками процесу, тоді змінюється свідомість. З’являється відповідальність за розв’язання питання. А головне, відчувається колективізм громади, безпосередня участь кожного в управлінні.

Не треба бути «народним поводирем». Просто людям не вистачає ефективного менеджера. Впевнений, що мені це під силу.

- У Борщеві жителі виказували свої претензії , щодо неналежної оплати за використання земельних паїв. І це не поодинокий випадок, коли селяни постають проти орендаторів і місцевої влади. Що будете робити, аби уникати подібного протистояння з громадою?

- Зараз це - проблема. Не буду переконувати вас у зворотному. До цінової політики, яка викликає обурення у селян додались ще й складні взаємовідносини між фермером та пайщиками. Насправді, земельний конфлікт полягає у тому, що керівництво району належним чином не займалось цим питанням. Ба більше – не хоче досі достеменно знати його. Хіба що час від часу заглядається на ласі шматки. Тому орендодавці так підозріло на все реагують. Диму без вогню не буває. Як казали люди на зборах, орендарі їх не збирають і не інформують про стан речей та плани на розвиток. Адже селяни розуміють, чим краще справи у орендарів, тим краще буде становище у них. Це обопільна зацікавленість. А наразі не має відчуття прозорості процесу. Влада собі існує окремо, господарство окремо, громада окремо. На сьогоднішній день між ними не має довіри. Я обіцяю взяти під свій контроль цільове використання паїв. Починаючи з аудиту землі. Тобто спочатку треба визначити:де, що і по чому. Сьогодні в Радомишльському районі є гектари незайманої землі, яка завдяки свій «таємничості» збуджує нездорову уяву. Селяни покладали великі надії на землю-годувальницю. Та все виявилось марним. Весь вік гнули спину на важких роботах, стали пайщиками – і отримають за це копійчини. Тому вони почуваються обкраденими. Треба докорінно змінити ставлення керманичів до людей, чиєю землею вони користуються. Я буду наполягати на зміні формату з урахуванням пропозицій сільських трудівників. Треба сідати за стіл переговорів, інакше проблема буде лише загострюватись. Все, що буде відбуватися в громаді, якщо я стану головою, буде відкритим для громадськості. Ми живемо в інший час, в іншій системі координат, і керівник повинен це усвідомлювати.

- Хотілось би почути про вашу політичну приналежність. Чи маєте партійний квіток?

Я позапартійний. Але на вибори йду за підтримки політичної сили «Опозиційний блок». Це визиває у деяких моїх земляків негативну реакцію, бо вони ототожнюють її з партією Регіонів. Особисто я ніколи не входив до її лав. Та питання в іншому. Адже сьогодні ми тільки і чуємо від людей про негаразди, проблеми, іноді принизливі умови життя, і незаконні дії нинішньої влади. Отже всі ми в опозиції до злиднів і свавілля влади. Ми -радомишляни завжди можемо знайти спільну мову, особливо коли маємо спільних ворогів –кризу і бідність. Головне – якісно виконувати свою роботу, не брехати і не красти.

Прикметне, що обличчя колишніх регіоналів ми бачимо в усіх партіях. Вони досить комфортно себе почувають в БПП, «Батьківщині» та інших «клубах за інтересами», де ім надали «політичний притулок».

Зазвичай люди голосують за конкретну людину, а не за колір прапора. Особливо в таких маленьких громадах, як Радомишльська, де всі, як на долоні. Всі знають один одного, і на що кожен здатний.

- Відомо, що ви принадний холостяк. Гадаєте, що цей чинник добавить вам рейтингу, адже жінки , як відомо, звикли голосувати емоціями і відчуттями ?

- Сподіваюсь, що чарівні радомишлянки не обійдуть мене своєю увагою. Якщо прекрасна половина нашої громади викаже мені свою довіру, я її виправдаю. Коли тобі довіряють, треба відповідати вимогам.

Підготувала Галина Каленська

 


Обсуждение закрыто

Баннер
Баннер

Лента новостей

сейчас на сайте

Сейчас 515 гостей онлайн

Газета "Эхо" © 1989-2017. При любом использовании материалов сайта ссылка (для интернет-изданий - гиперссылка) на на http://www.exo.net.ua обязательна
новости житомира