ЖИТТЯ І СМЕРТЬ ДИКТАТОРА

У 1969 році Чаушеску - генеральний секретар Комуністичної партії Румунії і голова Держради Соціалістичної Республіки Румунії

(голова уряду), дозволив виїзд з країни євреям і німцям. Це був не просто акт доброї волі диктатора. За кожного єврея або німця, які виїжджали з країни, Чаушеску отримував на свій особистий рахунок 2000 доларів США.

З 1970-го по 80-ті роки від угоди поховання на території Румунії токсичних і ядерних відходів Чаушеску отримав величезний доход у свою особисту кишеню. Чаушеску належали 15 заміських палаців, 23 мисливських угіддя, найбільших у Європі. При всьому цьому зовнішній борг Румунії наприкінці 80-х років становив 12 мільярдів доларів США. Ці гроші Чаушеску отримав від МВФ. Брежнєв і Компартія СРСР звинувачували Чаушеску в тому, що він продав душу лихварям, а країну - капіталістам. У Румунії люди почали голодувати, гарячої води в квартирах не було, опалювання також, електроенергія піднялася в ціні, телебачення транслювалося 2 години на добу, у Бухаресті почали з'являтися жебраки-селяни. Зерно, дерево, газ, нафта - все йшло за кордон на експорт за тверду валюту. У населення не було предметів першої необхідності, в квартирах і будинках був лютий холод, люди почали купувати дрова для обігріву. Газ став недоступний для громадян країни, тому що його продавали на експорт. Незважаючи на вимирання населення країни, на 14-му з'їзді Компартії Румунії в 1989 році Чаушеску був названий "героєм серед героїв" і його знову переобрали керувати країною. Дружина Чаушеску Олена колекціонувала шуби, в її гардеробі було понад 1000 нарядів. Туалети сім'ї Чаушеску були із золота.
Своєю корупцією Чаушеску довів народ до зубожіння, а Захід викачав з економіки країни всі гроші.
Шістнадцятого грудня 1989 року в місті Тимиршоаре невелика група людей кричала: "Геть Чаушеску!". Втрутилися силові структури, були жертви і серед протестувальників, і серед поліції. Звістка про драматичні події в Тимиршоаре швидко розповсюдилася по країні. У столиці почалися хвилювання серед студентів і молоді. 19 грудня 1989 року священик Ласло Текеш закликав Чаушеску припинити геноцид румунського народу. Повітовий суд виніс ухвалу про переселення священика в інше місце проживання. Але священик підкорятися відмовився. У відповідь на спроби влади примусово виконати рішення суду прихожани вийшли на вулицю, і в місті почалися заворушення.
Чаушеску наказав військовим навести порядок в країні. По бунтівниках було дозволено стріляти без попередження. Армія відмовилася стріляти в народ.
Двадцять другого грудня 1989 року Чаушеску спробував самостійно навести лад і звернувся до нації. 25 грудня 1989 року революціонери заарештували сім'ю Чаушеску. Генерали провели військовий трибунал. Військові зажадали від Чаушеску і його дружини медогляду. Ті заявили, що вони здорові, але пройшли медогляд. Суд звинуватив Чаушеску і його дружину в підриві економіки країни, геноциді румунського народу, знищенні державної власності, військових злочинах проти власного народу, спробі втечі за кордон і вивезенні з країни мільярда доларів. Трибунал засудив подружжя Чаушеску до страти через розстріл. Через 5 хвилин після виголошення вироку їх розстріляли. В них випустили 60 куль. По дорозі на страту Олена Чаушеску запитала солдата: "За що ви нас? Я ж ваша мати". На що отримала відповідь: "Та що ти за мати, якщо вбивала наших матерів?". Фіналом життя подружжя Чаушеску стала ненависть сотень добровольців, які билися за право особисто розстріляти їх. Після розстрілу сім'ї Чаушеску були засуджені і розстріляні депутати і мери деяких румунських міст у кількості 157 осіб.

Автор О. Коцюбко, громадський діяч

P.S. Ви не помітили, шановні читачі, що трагічні події, які відбувалися свого часу в Румунії, певною мірою дуже схожі на те, що відбувається й у нас? А може, ми помиляємося? Пишіть, телефонуйте нам.

Баннер
Баннер

Лента новостей

сейчас на сайте

Сейчас 256 гостей онлайн

Газета "Эхо" © 1989-2018. При любом использовании материалов сайта ссылка (для интернет-изданий - гиперссылка) на на http://www.exo.net.ua обязательна
новости житомира