24 лютого 2022 року перші звуки сирени сповістили нам страшну звістку – почалася війна. Того зимового ранку ми, українці, втратили спокій.
Ми не знали, що буде кожної наступної миті, ми відчули на собі, що таке колективний страх та паніка, ми поспіхом збирали речі та бігли в укриття. Переповнені вокзали, затори на дорогах – всі кудись їхали, шукаючи безпечні місця для себе та дітей, тікали від війни. Стурбовані дорослі та заплакані діти…
З того дня минуло три довгих роки, як ми, українці навчилися жити у війні, гуртуватися та мужньо протистояти ворогу. Три роки наші хоробрі воїни з усіх регіонів України пліч-о-пліч боронять рубежі нашої держави. Вони до останнього тримають позиції, вступають у бій за кожен метр української землі, за кожен населений пункт, за кожен дім, бо все це належить нам – волелюбному та незалежному народові України, що протягом всього періоду свого існування кріпився і міцнів у єдності, демонструючи світові у різні часи свою сміливість, гідність та незламність.
Наша маленька за територією і чисельністю населення в 4,5 тисячі осіб Гладковицька громада вже з перших днів повномасштабного вторгнення сповна відчула всі жахіття війни, бо ж її північні кордони межують з недружелюбним сусідом - Білоруссю. І саме звідти в перші місяці повномасштабної агресії була велика вірогідність вторгнення ворога. З території цієї країни злітали російські бомбардувальники та винищувачі. В результаті ворожих авіанальотів у перші ж дні війни руйнувань зазнали наші приватні оселі, будівлі підприємств, установ, закладів таких сіл, як Гладковичі, Радчиці, Сташки, Товкачі, а це більш як третина всіх населених пунктів громади. На щастя, люди фізично не постраждали.
Щоразу чуючи звуки сирени, розумієш, що кожен з нас може стати жертвою літаючих ворожих об’єктів, що несуть на собі смерть. У січні цього року в місті Києві від вибуху ворожої ракети загинув 25-річний житель громади, який знаходився там на роботі.
Війна докорінно змінила життя жителів громади. Багато з них, особливо жінки з дітьми, покинули свої домівки та виїхали в більш безпечні місця України або ж за кордон. Частина і досі не повернулася. А всі, хто залишився, об’єдналися в єдиному намірі вигнати ворога з рідної землі. Хоч щодня і щоночі було чути відлуння боїв, що точилися на території сусідньої Народицької громади, жителі громади не злякалися, а кожен робив свою справу та долучився до спільної боротьби з ворогом на власному фронті, адже бійці, котрі першими вступили в протистояння, потребували всього: харчів, питної води, теплого одягу, перев’язувальних матеріалів, медикаментів, засобів гігієни, матеріалів для облаштування, окопів, бліндажів, фортифікаційних споруд…
Сільський голова Микола Буховець відразу налагодив збір гуманітарки та всіляко сприяв допомозі військовим. До справи долучилися і керівники низки підприємств, організацій, закладів, приватні підприємці та небайдужі жителі громади. Серед них Володимир Савчук (ПрАТ «Товкачівський ГЗК»), Олександр Ковальчук (ТОВ «ОВРУЧ СТОУН»), Микола Левківський (ПП «Мирт»), приватні підприємці та жителі громади Любов Бельченко, Володимир Толстой, Валерій Іванов, Оксана Сорокопуд, Анатолій Примак, Павло Палій, настоятель церкви села Гладковичі отець Микола, керівники комунальних закладів Євгеній Толкач (водоканал), Володимир Коробейніков («Школа мистецтв»), а також керівники освітніх закладів та багато інших. І кожна навіть маленька справа в ці тяжкі для нашої держави часи вартувала дуже дорого. Ворога на цьому напрямку було зупинено.
Сотні жителів нашої громади без вагань вступили в ряди сил оборони та мужньо стали на захист нашої держави. На превеликий жаль, 20 захисників-земляків із тих, хто пішов захищати рідну землю, доєдналися до лав небесного війська – це найболючіша втрата для нас. Шістьох із них нагороджено Орденами «За Мужність» ІІІ ступеня, та вони всі для нас Герої. Багато хто з наших оборонців досі залишаться такими, що пропали безвісти, або знаходяться в полоні. Та надія на їхнє повернення не згасає.
Протягом усіх трьох воєнних років першочерговим для виконавчого комітету та депутатського корпусу сільської ради є фінансування ЗСУ, ДПСУ, ТО, окремих військових, сімей загиблих та поранених воїнів. За цей час надано різносторонню допомогу в якості субвенцій військовим підрозділам на суму 5860,6 тис. грн (у 2024 році - 3197,0 тис. грн, а це 15% доходів загального фонду бюджету громади без урахування трансфертів), допомоги на облаштування фортифікаційних споруд – 443,1 тис. грн (у 2024 році 227,3 тис. грн). У 2024 році надано та профінансовано матеріальної та іншої допомоги військовослужбовцям та сім’ям загиблих бійців на суму 943,7 тис. грн. Крім того, у 2024 році громада придбала спецобладнання для захисників на суму 3274,9 тис. грн, в.т.ч. БПЛА різних модифікацій – 32 одиниці, РЕБи різних модифікацій - 14 одиниць, враховуючи закупку РЕБ-рюкзак «Айвенго», а також зарядну станцію, прожектор, підсилювач сигналів.
Кожен працівник сільської ради також усіляко сприяв у допомозі військовим. Завдяки благодійникам силами працівників сільської ради було зібрано майже 1,2 млн грн, в т.ч. 0,5 млн грн у 2024 році. До збору коштів долучалися також і працівники освітніх закладів, комунальних підприємств, настоятель церкви, жителі громади. Благодійні пожертви витрачені на найнеобхідніше для наших захисників, котрі мужньо боронять Україну.
Попри всі складнощі, громада продовжує жити. В основному відновлені приміщення постраждалих від війни підприємств та організацій, клубу та бібліотеки, дитячого садочка, адмінбудівлі сільської ради. Заклади освіти відновили освітній процес: ліцеї – у вересні 2023 року, а в січні 2024 року вперше прийняв своїх вихованців Гладковицький садочок. Відремонтовано та приведено у відповідність до безпекових норм укриття при закладах освіти.
Відбудова житлових приміщень та відновлення умов для проживання людей, яка проводилася за рахунок коштів сільської ради, державного бюджету, благодійних організацій, силами підрядних організацій та самими мешканцями, стала першочерговим завданням та викликом для громади.
З початку війни найбільш ураженою категорією осіб стали внутрішньо переміщені особи. Їх за цей період на території громади було зареєстровано180 осіб, в т.ч. 56 дітей. Вже три роки виконавчий комітет сільської ради піклується про цю категорію людей. В основному це вирішення соціальних питань, зокрема надання гуманітарної допомоги, сприяння в пошуку житла, оформлення статусу та відповідних виплат, піклування про дітей-переселенців.
Війна не зламала жителів Гладковицької громади, а зробила їх сильнішими. Вони і досі працюють, донатять, допомагають фронту. Люди впевнені, що безперервні дні спротиву, місяці копіткої роботи та роки невпинної боротьби дозволять жити в своїй вільній суверенній державі без тривог та вибухів, без болю та втрат.
Валентина ІВАНОВА, головна спеціалістка з організаційної, кадрової роботи та зв’язків з громадськістю Гладковицької сільської ради
