розповів на презентації своєї книги "Борис Тен" на початку березня у виставковій залі Житомирського Будинку художника філософ, письменник, професор Національного університету "Острозька академія" Петро Кралюк.
Знаєте, спеціально поглянув, чи є якісь дисертації, захищені по творчості Бориса Тена, тому що справді це один із найкращих українських філологів, перекладачів ХХ століття. Ні однієї дисертації — ні в Житомирі, ні у Рівному, ні в Києві, і в інших містах. З моєї точки зору існує кілька причин.
…Він так і не став радянським письменником. Хоча в Житомирі на меморіальній дошці на будинку, де проживав , все-таки було написано "Український радянський письменник". Правда, слово "радянський" було замазане. Письменник Валерій Шевчук, який мав приїхати на відкриття цієї меморіальної дошки, сказав, що якщо буде написано "Радянський письменник", він не приїде. Тому влада змушена була замазати це. Події відбувалися в період перебудови, коли радянська влада почала помаленьку деградувати. І, відповідно, його не сприймали як радянського письменника.
Йому не дали свого часу Шевченківську премію, довгий час не хотіли давати перекладацьку премію імені Максима Рильського. Тому зрозуміло, що Борис Тен так і не увійшов в канон української радянської літератури. На жаль, літературний канон за часів незалежної України, певним чином копіює колишній радянський . Бориса Тена не вивчають в школі, про нього мало говорять і, тому про нього мало знають. Він також мало знаний і в діаспорі.
З точки зору П. Кралюка, Борис Тен (Микола Васильович Хомичевський) незаслужено забутий. Це величина, яка нами недооцінена. Такого перекладача ми не мали. Він перекладав із давньогрецької мови, він знав латинську та більшу частину європейських мов, він перекладав із англійської, німецької, польської мови, перекладав класику, а ще сам писав прекрасні вірші. Борис Тен не тільки знав грецьку мову, не тільки уміло переклав "Іліаду" і "Одіссею", але він знав античну епоху, античну культуру, дуже гарно орієнтувався в цих всіх нюансах. Ерудиція цієї людини вражає.
…Він походив із священницької родини. Був інтелігентною освіченою людиною. Певний період він був священником Української автокефальної православної церкви. Був настоятелем Софіївського собору. Репресований в 1930 році. Взагалі планували його судити у відомому процесі спілки визволення України, але подумали, що він є недостатньо знаним. Він довгий час перебував на Далекому Сході. В 1941 році його забрали до Червоної армії, хоча не мав належної військової підготовки. В перші місяці війни Борис Тен потрапив до полону, потім опинився на роботах в Німеччині. Мав можливість в1945 році, коли прийшли радянські війська, опинитися у західній зоні окупації, але він цього не зробив - хотів повернутися до родини, до своєї дружини, сина. Він пройшов фільтраційні табори, вразила фільтраційна справа Бориса Тена : до нього зверталися російською мовою, він слідчим відповідає українською мовою. Це була його принципова позиція. Цікавою була переписка Бориса Тена зі своєю дружиною - переписувалися сонетами.
Борис Тен все-таки, незважаючи на ті всі складнощі його життя, робив свою справу і виховав у Житомирі цілу плеяду цікавих діячів культури, зокрема, письменників.
До його кола належав відомий письменник Валерій Шевчук. Працюючи над книгою « Борис Тен», автор відкрив багато чого для себе про постать Б.Тена - як композитора, як музикознавця, людину, яка цікавилася театральним мистецтвом. Це був своєрідний титан відродження у ХХ столітті, на жаль, належно не поцінований сучасниками.
