Попри весняне обводнення, на мезотрофних та оліготрофних болотах вода опустилася на глибину 110–131 см від поверхні.
Водночас заплава річки Плотниця-Добра у 2026 році знову стала обводненою, продемонструвавши, що відновлення водного режиму можливе.
Болота втрачають вологу, а системного моніторингу бракує
Ситуація з болотами в регіоні Поліського природного заповідника викликає серйозне занепокоєння. За спостереженнями Сергія Жили, нині рівень ґрунтових вод на мезотрофних та оліготрофних болотах заповідника становить 110–131 см від поверхні. Навесні, після танення снігу, більшість цих територій була значно краще обводнена, а вода залягала близько до поверхні.
Водночас в Україні досі немає системного моніторингу стану боліт, який дозволяв би точно визначати їхні площі та відстежувати зміни рівня зволоження протягом років. Навіть у Поліському заповіднику немає точних актуальних даних про те, скільки гектарів боліт збереглося.
За словами автора спостережень, одним із найважливіших показників стану боліт є довготривалий моніторинг рівня ґрунтових вод. Регулярні вимірювання допомагають зрозуміти, чи зберігається природний водний режим і наскільки ефективними є заходи з відновлення обводнення.
Заплава Плотниці-Доброї знову наповнилася водою
На тлі загального погіршення ситуації є і позитивний приклад. У 2026 році заплава річки Плотниця-Добра в регіоні Поліського заповідника стала обводненою.
Як зазначає Сергій Жила, цьому сприяло поєднання кількох чинників. Важливу роль відіграли часткове перенаправлення стоку води із Жолобницької осушувальної системи та створення аналога бобрової греблі.
У заплаві також сталася пожежа, після якої сформувалися сприятливіші умови для появи молодої рослинності, що може забезпечити бобрів кормом. Тому є підстави сподіватися, що тварини знову заселять цю територію.
За словами автора, цей приклад демонструє, що відновлення водного режиму боліт і заплав може бути результативним. Однак для масштабного відновлення потрібні значні обсяги робіт.
Чому відновлювати потрібно весь регіон, а не лише заповідник
Стан боліт у заповіднику залежить від водотоків, значна частина яких розташована за його межами. Тому відновлення природної гідрології має охоплювати ширшу територію навколо заповідника.
Частина цих земель належить до його охоронної зони та не використовується для інтенсивної господарської діяльності. На думку Сергія Жили, це створює можливості для природоохоронних проєктів із відновлення водного режиму.
Автор наголошує, що регіону необхідні системний моніторинг боліт і масштабні заходи з повторного обводнення. Серед першочергових завдань він називає розширення мережі водомірних постів, зокрема встановлення додаткових постів на річках Уборть і Перга.
Європейський досвід: від супутникових карт до вимірювання рівня води
У країнах Європи моніторинг водно-болотних угідь дедалі активніше спирається на цифрові технології, супутникові спостереження та дистанційне зондування. Такі інструменти допомагають оцінювати площі боліт, зміни рослинного покриву та ознаки висихання.
Важливим напрямом є також моделювання динаміки ґрунтових вод. Водночас дистанційні методи не можуть повністю замінити вимірювання безпосередньо на місцевості, особливо коли йдеться про сезонні зміни зволоження.
У Поліському заповіднику вже діє мережа водомірних постів на малих річках, осушувальних каналах і болотах. Її розширення могло б допомогти краще оцінювати стан водних екосистем і планувати заходи з їх відновлення.
Осушені торфовища посилюють кліматичні ризики
Збереження боліт тісно пов'язане з кліматичними змінами. Коли торфовище висихає, кисень проникає в торф і прискорює його розкладання, унаслідок чого в атмосферу вивільняється вуглець.
Натомість вологі торфовища накопичують і зберігають значні запаси вуглецю. Саме тому повторне обводнення розглядають як один із важливих інструментів кліматичної політики.
Болота також регулюють водний режим територій. Проте через ущільнення та деградацію торфу осушені ділянки можуть втрачати здатність утримувати вологу. Це підвищує ризики швидкого стоку води під час сильних опадів і погіршує ситуацію під час літніх посух.
За спостереженнями Сергія Жили, на окремих болотах Поліського заповідника ґрунт настільки ущільнився, що навіть навесні, коли територія здається обводненою, по ній можна йти майже як суходолом.
Обводнення допомагає зменшити ризик торфових пожеж
Проблема торфових пожеж залишається актуальною для Полісся. Висохлий торф може тліти під землею тривалий час, а такі осередки складно виявляти й гасити.
У 2026 році пожежі в Поліському заповіднику виникали навіть на територіях із добрим обводненням. Однак, за спостереженнями автора, горіння торфу та підстилки було локальним і не набуло значного масштабу.
Для зниження ризиків Сергій Жила пропонує створювати пожежні водойми на малих річках і центральних каналах осушувальних систем, а також блокувати дренажні канали й штучно спрямлені русла там, де це доцільно. Такі заходи могли б сприяти утриманню води та забезпечити додаткові джерела для гасіння пожеж.
Відновлення боліт важливе для води та біорізноманіття
Водно-болотні угіддя підтримують існування багатьох видів птахів, комах і мохів, зокрема сфагнуму, які залежать від високої вологості. Вони також затримують частину сполук азоту й фосфору, впливаючи на якість води.
Водночас торф і органічні речовини можуть надавати воді бурого відтінку, а за певних умов впливати на її якість. Тому під час відновлення боліт важливо враховувати не лише рівень води, а й особливості місцевих водотоків.
Автор також звертає увагу на проблему водопостачання в навколишніх населених пунктах: за його словами, деякі жителі вже стикаються з пересиханням криниць і змушені облаштовувати свердловини.
Чи може збереження боліт бути вигідним бізнесом
Окремий напрям обговорень у Європі та Україні стосується палюдикультури, тобто господарювання на перезволожених землях без їх осушення. Серед можливих напрямів називають вирощування очерету, мохів, ягід і лікарських рослин.
Однак, на думку Сергія Жили, для боліт Полісся такі проєкти поки що мають обмежений потенціал. Вирощування вільхи стикається з труднощами, очерет часто не відповідає вимогам промислового використання, а інтенсивне виробництво журавлини може суперечити завданням збереження природних екосистем.
Автор вважає, що охорона боліт не обов'язково має приносити прямий прибуток. Їхня цінність полягає у збереженні водних ресурсів, торфу, біорізноманіття та природних механізмів регулювання клімату.
«Торфовища мають бути мокрими»
Головний висновок Сергія Жили полягає в тому, що зволікати з відновленням боліт більше не можна. Потрібні системні спостереження, визначення пріоритетних ділянок і практичні заходи з повернення води на осушені території.
Приклад заплави Плотниці-Доброї показує, що навіть локальні втручання можуть сприяти відновленню водного режиму. Проте для масштабних змін необхідні фінансування, координація та рішення на рівні всього регіону Поліського заповідника.
⚡ Швидше. Коротше. Більше медіа.
Telegram «ЕХО» → [підписатися]



